Що ми знаємо про халву? Спочатку це арабське слово означало солодощі. У тих краях розуміються на цьому. Цим словом називали найрізноманітніші види солодощів. Є документи, які свідчать, що ці ласощі з’явилися у Персії за часів греко-перських воєн. Після поширення еллінізму, а пізніше арабських завоювань цей десерт з’явився на всіх навколишніх землях. Іран досі славиться кухарями, які спеціалізуються на виготовленні халви. Щоб правильно приготувати халву, треба вміти збити, зварити і помішуючи остудити ці легкі солодощі. Індустріальне виробництво таких тонкощів не враховує.
Справжня халва містить патоку, медовий або цукровий сироп, а також наповнювачі. Тут доречні борошно, перетерте насіння, горіхи, овочі. Спеціальну піну одержують з яєць, солодки або алтея.
Греки, турки, індійці полюбляють халву з манної крупи або пшеничного борошна. У неї додають різні олії, а також сиропи. Манку повільно обсмажують в олії з сиропом, а потім у м’яку і світлу масу додають горіхи або сухофрукти. На цьому етапі манна халва виходить дуже солодкою й маслянистою. Але якщо її варити далі, вона стає щільнішою й темнішою.
У бідних районах борошняну халву готують без додавання олії. Тоді вона виглядає як сплетені в клубок тонкі нитки. Щось на кшталт солодкої вати.
Кенійці готують халву з рису або кокоса. У греків популярна карамельна халва з кукурудзи.
У індійців є пристрасть до овочевої халви. Вони роблять її з моркви, буряка або гарбуза. Щоб халва вийшла шаруватою і вологою у неї додають згущене молоко.
Дехто віддіє перевагу халві з насіння і горіхів. Насіння соняшнику очищають від лушпиння і обсмажують у власній олії. Це називається білковою масою. До неї додають карамельну масу з патоки та цукрового сиропу. Патоки слід класти удвічі більше, ніж сиропу, щоб затримати кристалізацію сахарози. Цю пластичну масу ретельно збивають і перемішують з піноутворювачем. Піну дає мильний корінь. У ньому містяться сапоніни, які у невеликих дозах нейтралізують жири. Коли карамельну масу остуджують, вона утворює нитки, які при змішуванні обплітають білкову масу. У цій халві насіння більше, ніж карамелі. Сапоніни з мильного кореня зв’язують олії та стабілізують суміш.
З кунжуту, або сезаму можна приготувати тахінну халву. Для цього використовують індійський кунжут, яким зазвичай посипають булочки. Для халви відбирають світле насіння, що не гірчить.
Аналогічно готують халву з арахісу. Плівка і зародок гірчать і за смаком схожі на боби. Для того, щоб позбутися їх арахіс вимочують у сольовому розчині. Арахіс можна й не кришити, а використовувати цілі горіхи.
Халву можна робити з будь-яких горіхів або додавати їх у готовий продукт. Часто додають стружку кокоса, фісташки, ванілін і вкривають шоколадом.
Косхалву готують у схожий спосіб зі збитих з мильним коренем білків, патоки, горіхів і цукрового сиропу. Але в кінці додають волоські горіхи. «Кос» турецькою означає «горіх». Брусок косхалви подають на таці.
Щоб вибрати халву, треба подивитися на дату виготовлення. Якщо олія згіркла, то смак уже не той. На поверхні не має бути жирних крапельок олії або кристалів цукру. Колір халви залежить від компонентів. Халва із соняшнику сірувато-зелена. Тахінна халва має бути жовтувато-сірою. Варіант з арахісу зазвичай кремового кольору. Хороша халва суха, не гірчить і запашна.
У халві є різні вітаміни. Але не слід забувати, що халва дуже калорійна завдяки жирам та вуглеводам. Дієтологи радять з’їдати не більше 25 г халви на день, тому вона не буде джерелом вітамінів. Це просто стародавній і смачний десерт.
Для очищення організму від токсинів вам допоможе